Salta il testo dell’articolo
Молодий лікар розповідав , як буде лікувати селян і боротися з темрявою та забобонами . Сільський учитель обіцяв обережно обминати всі перешкоди й таки дійти до мети . А молодий письменник обіцяв щиро писати , хоч за свою працю він , мабуть , не отримає ні копійки . І Хо ніяк не міг його налякати . Довго ще гула кімната під дахом , аж поки друзі обнялися на прощання . — Не стало мені легше від того , що ви сьогодні дивилися мені в очі , — шепотів Хо , коли йшов за останнім гостем . — І не стане , поки я не побачу , що тут звучали не порожні слова . Почекаю ще … почекаю … VII . Через кілька років Минуло кілька років . Утомлений вічною дорогою , Хо йшов по курній дорозі й спирався на довгий ціпок . Йому набрид світ , повний боягузів , і набридла його невдячна робота . Попереду , у червоному світлі вечірнього сонця , стояло якесь село . — Ага , тут живе той молодий господар , що обіцяв навести в селі новий лад . Подивимося ! Сонце вже сідало , коли Хо ввійшов у село . Спочатку він пішов до корчми , як і годиться подорожньому . Але що за диво ? Біля корчми був новий паркан , а над дверима висіла нова табличка . Хо підійшов ближче й прочитав на табличці : « Школа » . Ось воно що ! Де ж тепер корчма ? Тоді Хо підійшов до чепурного панського будинку й зазирнув у світле вікно . За столом сиділи гості , учитель і селяни , і разом із господарем щось писали й рахували . У кутку двоє дітей гралися й читали напам’ять байку Глібова « Вовк та Ягня » . — Що вони рахують ? — слухав Хо . — Ага , вони відкрили для села ощадну касу ! А тепер говорять , що громада купить землю в сусіднього пана . Бач , таки ореш свою ниву , господарю ! У кімнату ввійшла дружина господаря й сказала дітям чистою українською мовою : — Ідіть , дітки , гратися в іншу кімнату , бо ви тут заважаєте . Потім вона покликала всіх на вечерю . Хо здивовано дивився , як усі разом сіли за один стіл . « Ти диви ! — подумав він . — Тут немає ні пана , ні мужика , а є просто люди » . Після вечері господар узяв книжку й почав читати вголос . Тут Хо вже не витримав і захотів ще раз помірятися силою з цим сміливим чоловіком . З його бороди повіяв лютий холод , і перед очима господаря встали найстрашніші картини . Господар спочатку ніби нічого не помічав , а потім відірвався від книжки , обернувся до вікна й довго дивився Хо просто в очі . І з Хо почали діятися дивні речі . З його бороди вже не віяв холод , а тіло ставало меншим і легшим , ніби частина його розсипалася на порох . На душі в старого стало легко й радісно . Хо відійшов від вікна , низько вклонився новому лицареві й прошепотів : — Спасибі … Радісний Хо поспішав далі , щоб побачити й інших друзів того вечора . Уже вранці Хо прийшов до села , де мав жити молодий лікар . Хо зазирнув у невелику лікарню серед саду й побачив лікаря біля хворих . Лікар не помічав Хо , бо не мав ні хвилини вільного часу . Тут новий хворий , там операція , а ще треба самому готувати ліки . Довго чекав Хо , поки лікар буде вільний . Нарешті лікар пообідав і сів писати для селян просту книжку про здоров’я , звичайно , рідною мовою . Тоді Хо почав його лякати . Він віяв на лікаря холодом і малював йому бідність , бо що заробиш у селі ? Але все даремно ! Лікар не злякався , а підвів очі й глянув на Хо ясним , сміливим поглядом чесної людини .
Indietro Pagina 8 di 9 Pagina 8 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
