Salta il testo dell’articolo
А Ґотліб у брудній вуглярській хатині чекав грошей . Він уже знав від слуги , що його дівчина звалася Фанні і була донькою Леона Гаммершляґа . « Вона рівна мені , і вона мусить бути моя ! » — думав він . Уранці він пішов за місто й цілий день чекав на дорозі , бо Фанні мала вертатися зі Львова . Нарешті показалася бричка , і Фанні впізнала того самого вуглярчука , що кинувся колись під її коні . Вона наказала візникові їхати повільно й відсунула віконце . — Чого тобі треба ? — спитала вона . — Хочу на тебе подивитися , — сміливо відповів Ґотліб . — Хіба ти не знаєш , хто я ? Тобі не добре на мене дивитися . — А чому ти не питаєш , хто я ? Мій одяг бреше ! Де я можу тебе побачити ? — Якщо знаєш , хто я , то знаєш , де я живу , — засміялася Фанні й засунула віконце . « Смішний хлопець » , — думала вона , а Ґотліб довго дивився на хмару пилу за бричкою . Пізніше він справді прийшов до неї вже в дорогому одязі . Фанні нудилася в багатому домі сама й мріяла про героя , як у романах . А тут прийшов справжній королевич у лахмітті , гарячий і сміливий , і вона закохалася . — Хто ж ти такий ? — спитала вона нарешті . — Я син Германа Ґольдкремера . — Той самий , за кого батько хотів мене віддати ? — здивувалася Фанні . — Але твоя мати тоді дуже образила мого батька . — Значить , вона мусить усе виправити ! — сказав Ґотліб і пішов додому . X . Тиша перед бурею Тим часом нова фабрика Леона була готова . Шеффель оглянув будову й дуже її похвалив . Із Відня привезли блискучі мідні котли й труби . Леон був щасливий . З Росії йому писали , що там уже домовилися про продаж церезину для церков . Він зовсім не думав , що вся ця справа була звичайним обманом . — Мені треба кілька чесних людей для окремої комори , — сказав Леон Бенедьові . — Там мій директор робитиме віск новим способом , і треба , щоб ніхто нікому про це не розповідав . Я платитиму по ринському на день і ніколи не знижуватиму плати . Бенедьо згодився й узяв до себе Деркача , Прийдеволю і ще одного чесного ріпника на прізвисько Побігайко . Так Бенедьо міг лишитися в Бориславі . А власники тим часом почали боятися , і ввечері вони гуляли вулицею й говорили про недавню раду на толоці . — Ох , буде лихо ! — зітхав товстий Іцик Бавх , власник кількох ям . — Ці люди щось замишляють , і кажуть , що їх підбурює якийсь муляр Бенедьо . — Не бачу в цьому нічого страшного , — гордо всміхнувся Леон . — У Німеччині робітники теж збирають гроші , щоб помагати собі самим , і для нас це добре . Нехай вони самі себе рятують , тоді нам не треба буде їм помагати . А якщо почнуть задирати носа , ми знизимо їм плату ! — А якщо вони візьмуться за ножі ? — спитав Бавх . — Ні , треба знизити їм плату так , щоб і дихати не мали чим , і тоді їм не захочеться ніяких складок ! У цю мить повз них пройшов гурт ріпників . Над усіма височів Сень Басараб , який робив у Бавха . Він суворо глянув на свого пана , а потім сховався за парканом і підслухав усю розмову . Після цього побратими попросили людей бути тихими й покірними до пори . У Бориславі настала дивна тиша . Деякі власники сміялися , що ріпники пошуміли й затихли , і тільки Бавх казав , що це тиша перед бурею .
Indietro Pagina 9 di 13 Pagina 9 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
