Salta il testo dell’articolo
Але в головній касі було тільки вісімсот ринських . На селах кінчалися бідні жнива , і скоро до Борислава мали прийти нові тисячі голодних . Якщо починати війну , то саме тепер , а грошей було замало . Побратими сиділи в Матієвій хаті й мовчали , аж раптом Сень Басараб сказав : — Не журіться , я цьому зараджу , а ви приходьте завтра , то побачите . Уночі Сень і Прийдеволя вимазали собі лиця чорною нафтою . Вони тихо залізли через кухонне вікно в дім Іцика Бавха . Сень тоненьким бабиним голосом покликав пана відчинити двері . Коли Бавх відчинив , вони схопили його й заткнули йому рот . Бавх так злякався , що навіть не рухався . Сень узяв із каси тридцять пачок грошей , а решту не чіпав , і вони тихо пішли . Уранці служниця знайшла пана мертвим у кріслі , і лікар сказав , що його вбив удар . На тілі не було жодного сліду , тільки дві чорні плями на лиці й сорочці були дивні . Увечері побратими зійшлися похмурі , наче всі були в чомусь винні . — Чого ви сидите , як води в рот набрали ? — гнівно сказав Сень . — Я нічого злого йому не зробив . Ось вам три тисячі ринських , і це не його гроші , це наша праця й наша кров . І вони не для мене , а для громади . — Чисте діло потребує чистих рук , — тихо простогнав Бенедьо . — Правда , — сказав Андрусь , — але без міцного важеля колоди не піднімеш , хай він буде хоч і не зовсім чистий . Бенедьові довелося згодитися , бо іншого виходу не було . Тепер усе пішло швидко . Матій із Сенем поїхали до Дрогобича купувати хліб і крупи . Їжу таємно возили в бочках , як віск , і ховали в сусідніх селах . Купили три великі казани , щоб варити кашу . Двадцять посланців пішли по всіх селах навколо й просили людей кілька тижнів не йти до Борислава , поки там триває війна з панами . Матій тепер ходив веселий , бо його справа в суді знову ожила , і казали , що скоро прийде наказ арештувати Мортка . XI . Війна без крові У неділю опівдні вулиці Борислава заповнилися людьми , і половина ріпників несла за плечима торби й увесь свій одяг . — Куди ви йдете ? — питали власники . — Додому , на села , бо тут однаково нічого не заробимо . Слабі , жінки й діти пішли на села , щоб у Бориславі легше було протриматися . А в понеділок уранці кошари стояли порожні , а де люди й прийшли , вони мовчки стояли біля дверей . — Ну , до роботи ! — кричав наглядач . — Не будемо робити , — відповідали ріпники . — Перекажи своєму панові , що як дасть нам по дванадцять шісток на день , тоді вернемося . Так сталося разом у всіх ямах , магазинах і нафтарнях . Власники бігали вулицями , як божевільні , хапали ріпників за плечі й питали , чому ті не йдуть на роботу . А на толоці за Бориславом диміли великі казани з кашею , і там була рада , там були побратими і Бенедьо . — Треба вимагати таке , щоб пани потім не зламали свого слова , — казав Бенедьо . — Нехай платять більше , нехай касири не беруть від нас грошей , нехай пани лікують покалічених і помагають сиротам . А головне , нехай і вони дають гроші до нашої каси , бо тоді ми завжди зможемо почати нову війну . Тим часом Ґотліб прибіг до матері , яка була вже зовсім слаба й жила , мов уві сні .
Indietro Pagina 10 di 13 Pagina 10 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
