Salta il testo dell’articolo
— Мамо , ви мусите піти до Леона , — сказав Ґотліб , — бо я люблю Фанні , і якщо вона не буде моєю , я заподію собі смерть ! Рифка злякалася й пішла . Леон сидів у своєму кабінеті дуже веселий , бо його церезин був майже готовий . Коли Рифка попросила віддати Фанні за Ґотліба , він подумав : « Тепер я відплачу тобі за минуле ! » — Шкода , але я маю для доньки інші плани , — холодно сказав він . У цю мить до кабінету вбіг касир із Борислава . — Пане , нещастя ! Люди змовилися й не хочуть робити ! Леон забув про Рифку й побіг до брички , а Рифка вийшла на вулицю , де чекав Ґотліб . — Ну що ? — спитав він . — Усе добре , синку , за місяць будуть заручини , — збрехала мати , бо боялася сказати йому правду . А Фанні все чула з - за дверей , і тепер вона впала на софу й гірко плакала . Наступного ранку Леон пішов на дорогу зустрічати нових людей із Дрогобича , але варта ріпників не пустила їх до Борислава . Почалася бійка , і Леона в пилу й подертому одязі виштовхали назад на вулицю . Чужі люди розбіглися , а ріпники кричали « Гура ! » і сміялися з пана . — Ще побачимо , хто сміятиметься останнім ! — кричав Леон . XII . Скринька в Матієвій хаті Власники зійшлися на нараду в домі Германа Ґольдкремера й кричали , що треба кликати жандармів і військо . Герман довго мовчав біля вікна , а потім сказав : — Жандарми не змусять людей лізти в ями , а нам треба не порядку , а дешевих рук . Скажу між нами , що ми платили їм замало , бо воли не ревуть , коли ясла повні . Герман сам пішов на толоку , і його повели до Матієвої хати , куди зійшлися побратими й старші ріпники . — Чого ви хочете ? — спитав Герман . — Ми не розбійники , — спокійно відповів старий Стасюра . — Ми хочемо , щоб тим , хто лізе в яму , платили по дванадцять шісток , і щоб касири не брали в нас грошей . Ще хочемо , щоб власник платив за лікаря , якщо на роботі буде нещастя . А ще кожен власник має дати до нашої каси по десять ринських від кожної кошари , а потім по ринському щотижня . Це буде нам порука , що ви дотримаєте слова . Герман на все згоджувався , але останнє його злякало , бо він зрозумів , що з такою касою ріпники будь - коли зможуть почати нову війну . — Цього не дістанете ! — сказав він . — Хіба вам не досить нашого чесного слова ? Увесь Борислав із вас сміятиметься ! — Борислав , то ми , пане ! — відповів Стасюра . — І тепер прийшла наша черга посміятися з вас . Власники довго радилися в Германа , але не знали , що робити . Тоді Леон тихо шепнув щось Германові на вухо , і Германові сподобався цей план . Потім він довго говорив зі своїм наглядачем Мортком , і рябе лице Мортка всміхнулося злодійською усмішкою . Того ж дня всі власники прийшли до Матієвої хати . — Ви перемогли , — сказав Герман ріпникам , — і ми згоджуємося на все . Тільки покажіть , де буде ваша каса , щоб ніхто її не вкрав . Сень Басараб боявся якоїсь хитрості , але Бенедьо був щирий і сказав , що гроші не можуть обманути . Власники клали гроші , а Прийдеволя записував . Леон дав двадцять ринських , а Герман аж п’ятдесят , і всього зібрали понад три тисячі . Гроші поклали в окуту скриньку , і вона лишилася в Матієвій хаті .
Indietro Pagina 11 di 13 Pagina 11 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
