Salta il testo dell’articolo
У дерев’яній буді тим часом гості пили вино , і Леон уперше говорив із Германом , як із другом . Досі вони були ворогами в Бориславі , але тепер Леон мав новий план . У нього була єдина донька , а в Германа був єдиний син , Ґотліб , який вчився торгівлі у Львові . Раптом крізь вікно влетіла цегла й розбила на столі склянки , пролетівши саме там , де щойно стояв Герман . На вулиці мулярі погналися за якимсь хлопцем у чорній , як сажа , сорочці . Це був вуглярчук , хлопець , що возив вугілля . Хтось кинув йому камінь у п’ятку , і хлопець дико скрикнув . Почувши цей крик , Герман зблід . — Що з вами ? — злякався Леон . — Нічого , — тихо відповів Герман , — тільки той голос … Я наче десь його чув . Леон повів його в сад і там сказав про свою мрію . — Нехай наші діти , моя Фанні і ваш Ґотліб , будуть парою ! — гаряче говорив він . — Тоді ми разом будемо панами всього Борислава ! — Я згоден , — нарешті сказав Герман , — тільки не знаю , що скаже моя жінка . II . Лист зі Львова Ще того ж дня Герман і Леон пішли до Германового дому , старого й широкого , з великим садом . Багатий пан жив тут тихо й мало дбав про красу , бо тільки збирав гроші й ніколи не мав часу ними тішитися . Германа непокоїли думки про сина , бо купець зі Львова не раз писав йому , що Ґотліб погано поводиться , не хоче вчитися й марно тратить гроші . Та Леон так гарно малював майбутнє , що Герман почав вірити в нову надію . Удома він посадив гостя в кімнаті , а сам пішов шукати жінку . Рифка лежала на софі й гірко плакала , а коли чоловік почав говорити про Фанні та сина , вона скочила на ноги . — Розбійнику ! — закричала вона . — Ти ще смієш говорити мені про сина ? На , читай ! Вона кинула йому лист , у якому купець писав , що Ґотліб зник три дні тому . Поліція знайшла тільки його одяг у кущах біля ставу , а самого хлопця ніде не було , тож він , може , втопився . Герман довго стояв , наче камінь . Він знав , що син у нього зіпсований і злий , але це був його єдиний син , і Герман заплакав . Леон почав його втішати й радив швидко їхати до Львова . Тут до кімнати вийшла Рифка , висока , товста й червона від гніву , і , побачивши Леона , кинулася на нього з кулаками . — Геть із мого дому ! — кричала вона . — Мій син через вас і ваші прокляті гроші пропав ! Краще я побачу його мертвим , ніж тебе своїм сватом ! Леон натягнув циліндр і швидко вибіг на вулицю . Дорогою він думав , що така свекруха з’їла б його Фанні за один день , і що Герман тепер уже не друг , а ворог . « Ну що ж , — думав Леон , — тоді я покажу йому свою силу » . Герман того ж вечора поїхав до Львова , бо залізниці до Дрогобича тоді ще не було , а потім мав їхати до Відня у важливій справі про бориславський віск . Рифка лишилася сама . Колись вона була бідною й веселою дівчиною , яка тяжко працювала , і Герман узяв її за жінку через її невеликі гроші , коли сам ще був бідний . Потім він розбагатів , і в Рифки зникла всяка робота , тож вона почала нудитися , сердитися на всіх і жити тільки сином . Ґотліба вона любила без міри й робила все , що він хотів , а батько віддав хлопця до суворої школи , а потім до купця у Львові .
Indietro Pagina 2 di 13 Pagina 2 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
