Salta il testo dell’articolo
Раптом у сінях почувся шум , бо служниця когось не пускала , але двері відчинилися . На порозі стояв брудний хлопець у чорному одязі вугляра . — Що , не пізнаєш мене ? — різко спитав він . — Ґотліб ! Синочку , ти живий ! — Рифка кинулася цілувати йому лице й руки . — Ви думали , що я все життя сидітиму в того купця ? — крикнув Ґотліб . — Я втік і приїхав сюди з вуглярами , тож дай мені грошей ! Мати мала тільки п’ятдесят ринських . Ґотліб узяв їх , сказав , що скоро прийде по нові , і наказав нікому про нього не говорити , а надто батькові . — Я хочу жити так , як мені подобається ! — сказав він . Потім він відчинив вікно й вискочив у сад . Рифка підбігла до вікна , але сина вже не було , тільки високі лопухи тихо шелестіли в саду . III . Дорога до Борислава Минуло три тижні , і Бенедьо трохи одужав і рано - вранці прийшов на будову . Він був ще блідий і слабий , але вдома чекала стара мати , якій нічого було їсти . — А , це ти ? — закричав будівничий . — Ти тоді був п’яний і не відскочив , а я тепер маю ганьбу ! — Я ніколи в житті не був п’яний , пане , — тихо відповів Бенедьо . — Мені все одно , бо ти робиш тут тільки з моєї ласки , тож забирайся ! Бенедьо постояв і раптом відчув велику кривду . « З чиєї ласки мене покалічило ? — думав він . — І з чиєї ласки я тепер без хліба ? » — Ви , пане , такий самий слуга , як і я , — сказав він будівничому . — Не знущайтеся з бідного чоловіка , бо хто знає , що чекає вас самих . Він узяв свій мішок і пішов , а на вулиці почув , що Леон вернувся з Відня . Бенедьо пішов до нього просити роботи , і Леон спершу довго говорив із будівничим , а потім покликав хлопця . — Будівничий не хоче тебе тут , — сказав Леон , — але я буду ставити в Бориславі паровий млин , і там ти будеш мати плату цілого муляра . Тільки дивись , щоб будівничий усе робив за планом , а якщо щось не так , скажи мені . Бенедьо здивувався , бо навіщо млин у Бориславі і чому пан просить його пильнувати будівничого ? Але робота була потрібна , тож він згодився , а вдома мати заплакала . — Іди , синку , якщо треба , — сказала вона , — тільки живи по правді й не подавай руки до недоброго . Мені здається , що ти йдеш у пастку . Була неділя , коли Бенедьо вирушив у дорогу . На полях стояла страшна посуха , сонце пекло , як улітку , і жито всихало , не встигнувши зацвісти . Селяни дивилися на небо й молилися про дощ , а дорогою до Борислава йшли цілі гурти ріпників . Так звали людей , що робили в нафтових ямах . — Куди йдеш ? — спитали вони Бенедя . — Я муляр , буду ставити нову … нафтарню , — сказав Бенедьо , бо йому було соромно казати про паровий млин . — Дасть Бог , хоч там буде трохи роботи , — зітхнув старий ріпник , — бо в ямах платять так , що й прожити не можна . На селі голод , і люди йдуть до Борислава тисячами , а пани тільки радіють і щотижня знижують плату . Ріпники розповідали про хворих товаришів , що вмирали самі в темних кутках , бо ніхто не подавав їм води чи хліба . Бенедьо слухав , і серце його боліло . — А ви не пробували збирати гроші , щоб помагати одне одному ? — спитав він . — Так роблять у нас , мулярів , у місті .
Indietro Pagina 3 di 13 Pagina 3 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
