Salta il testo dell’articolo
У Відні Герман уклав ще одну велику угоду . Тамтешні багачі заснували велику « Спілку земного воску » , і Герман мав продати їй сто тисяч сотнарів сирого воску до листопада . Він не вірив , що « Спілка » довго проживе , тому хотів якнайшвидше привезти віск і взяти гроші . Він найняв утричі більше людей і знову відкрив вісімдесят старих ям . Про сина у Львові нічого не знали . Герман боявся вертатися додому , бо чекав сліз і прокльонів , але Рифка зустріла його весела й рум’яна . Вона мала від сина таємні листи , які носив їй малий сажотрус . Ґотліб жив у Дрогобичі в одного вугляра , і в останньому листі писав , що побачив на вулиці дуже гарну дівчину . Він не знав , хто вона , але вже не міг без неї жити . VI . Історія Матія Одного вечора Андрусь прийшов до Матієвої хати . — Побратиме Матію , розкажи нам , яка в тебе справа з Мортком , — попросив він , — бо вдвох чи втрьох ми швидше щось придумаємо . Матій довго мовчав і курив люльку , а потім почав розповідати . Чотирнадцять років тому Борислав ще був схожий на село . Але тоді сюди наїхало багато чужих людей , які хотіли швидко розбагатіти . Вони поїли селян горілкою і за безцінь брали в них землю під ями . Одного ранку Матій побачив натовп біля хати бідного Максима , в якого вже забрали все , а тепер викидали його з хати . Максим кричав і кликав людей на поміч . Тоді хтось ударив його каменем у голову , і він помер посеред вулиці . Біля батька плакала мала донька . — Люди , чого ви стоїте ? — закричав тоді Матій . Натовп кинувся бити тих , хто вбив Максима , і розвалив хату , а Матій тим часом узяв дівчинку на руки й заніс до себе . Звали її Марта , і він виростив її , як рідну доньку . Марта стала розумною й доброю дівчиною і гарно шила . Потім до неї почав ходити молодий ріпник Іван Півторак , бідний , але чесний і роботящий . Вони побралися й поставили оцю хату . Тоді вони вирішили складати гроші , щоб купити землю з хатою в сусідньому селі й утекти з Борислава . Матій жив разом із ними й теж віддавав свої гроші . Свого заробітку вони не брали , а лишали в касі Германа , бо там гроші здавалися їм певнішими . Перед Великоднем Іван пішов у Тустановичі домовитися про купівлю , а в понеділок мав узяти гроші в конторі . Але додому Іван не вернувся . Увечері Матій пішов шукати його по шинках . У головному шинку були чужі ріпники й наглядач Мортко . Чужі силою напоїли Матія горілкою . Раптом у сусідній кімнаті він почув п’яний голос Івана й побачив його на порозі , а за ним Мортка . Матій кинувся до них , але чужі побили його . Він кілька днів пролежав без пам’яті . У конторі сказали , що Іван забрав усі гроші , і люди почали говорити , що він утік із грошима й покинув жінку . А через два роки в старій ямі знайшли кістки . За перснем і поясом усі впізнали Івана . Пояс був розрізаний ножем і порожній . — Я певен , що це Мортко напоїв його , пограбував і штовхнув у яму , — тихо сказав Матій . — Я подав до суду , але свідків не було , а за Мортком стоїть сам Герман . А мені найгірше те , що для бідного чоловіка нема правди на світі . — Дурень ти , Матію ! — гнівно сказав Андрусь . — Чому ти мовчав ? Я сам зі Стасюрою був тоді в шинку й бачив Івана з Мортком ! Матій аж скочив від радості , а Стасюра згадав і одного з тих , хто бив Матія . Тепер можна було шукати нових свідків , і того ж тижня Матій поїхав до адвоката в Дрогобич .
Indietro Pagina 6 di 13 Pagina 6 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
