Salta il testo dell’articolo
VIII . Рада на толоці Через кілька днів по всьому Бориславу пішли нові розмови . Біля ям , у шинках , на вулицях ріпники говорили про свою біду , і ніхто не знав , хто почав ці розмови . Але тепер навіть малі хлопці й дівчата , що вибирали віск із глини , питали : « Невже так буде вічно ? » Люди стали сміливішими й дружнішими , і коли наглядач кривдив одного , за нього ставала вся кошара . Так називали дерев’яну шопу над ямою . Одного разу наглядач несправедливо оштрафував ріпника , а касир засміявся і сказав людям : « Знайдіть його й приведіть сюди за вухо ! » Ріпники так і зробили , і кількох із них за це посадили під арешт . Але того ж вечора величезний натовп пішов до війта , і він випустив усіх . Тоді побратими вирішили , що пора діяти , і по всіх ямах пішло нове слово : « У неділю опівдні на толоці ! Рада , рада ! » У неділю на велике поле біля Борислава прийшли тисячі людей у чорних від нафти сорочках , у лахмітті , з блідими , жовтими лицями . Посередині лежав великий камінь , і на нього вийшов Бенедьо . Спершу він дуже хвилювався й крутив у руках шапку . — Біда нам , робочим людям , — почав він . — Ми робимо тяжко , а самі голодні , а з нашої роботи живуть пани , ставлять муровані доми й їздять у каретах . Кажуть : хай їх Бог покарає . Але Бог якось більше карає нас , ніж їх , тож я думаю , як кажуть люди : Бога клич , а рук прикладай ! — Говори , що робити ! — загули люди . Бенедьо розповів про касу . Кожна кошара вибере свого касира з людей , яких добре знає , і частина грошей лишиться там для хворих і тих , хто без роботи . Решта піде до головної каси , а коли грошей буде досить , усі в один день покинуть роботу . — Пани мають угоди з купцями , — пояснював він . — Якщо вони не привезуть віск вчасно , то втратять більше , ніж дадуть нам , тому довго вони не витримають . — Згоджуємося ! — кричали ріпники . Головну касу вирішили тримати в Матієвій хаті , і Матій вийшов на камінь і вклонився людям . — Як перед своїм сумлінням , так і перед вами буду відповідати за касу , — сказав він . Касирами вибрали Сеня Басараба і Прийдеволю . Кожен кинув до шапки по одному крейцару , і порахували тридцять п’ять ринських . Так усі дізналися , що на толоці зійшлося три з половиною тисячі людей . — Яка сила громада ! — дивувалися ріпники . — Громада плюне по разу , то й одного втопить ! IX . Королевич у лахмітті Рифка тим часом зовсім захворіла від тривоги . Ґотліб писав , що закохався , а потім , що впав під коні тієї дівчини , бо кинувся до її брички , щоб спитати , хто вона , і візник ударив його батогом . Тепер Ґотліб просив усе більше грошей , і нарешті написав , що мусить мати сто ринських , щоб купити гарний одяг . Але Герман уже не лишав у шухляді жодного крейцара . Коли Рифка закричала , що їй треба грошей , він спокійно спитав : — Для кого ? Для Ґотліба ? Я давно знаю , що він живий і де він живе , бо вугляр , у якого він мешкає , усе мені розповів . Перекажи йому , нехай вертається додому , а поки не вернеться , не дістане від мене жодного крейцара . Рифка страшно засміялася й упала на підлогу , а Герман пішов у своїх справах . Йому було не до домашніх сварок , бо його великі плани з воском і « Спілкою » саме починали збуватися .
Indietro Pagina 8 di 13 Pagina 8 di 13 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
