Salta il testo dell’articolo
XIII . Смутний та невеселий стояв , понуривши голову аж до грудей , пан конотопський сотник Микита Уласович Забрйоха у Безверхому хуторі биля панських хат , дивлячись , що панна хорунжівна Олена Йосиповна сидить на посадї з паном судденком Демяном Омеляновичем Халявським , а биля нього стоїть … Солоха ! Дївка гарна , чепурна , одягна … бо що ́ було на нїй до вінця позичено , чи плахта чи свита чи намисто чи скіндячки , то усе люде своє познимали , а вона й зосталась голомоза , боса , сорочка чорна , дїрява , розхрістана , і тільки що шматком старої плахти запялась , та й годї . От усе убраньня на нїй . Оттак - то йому удружила Явдоха Зубиха , конотопська відьма , за той бешкет , що ́ він їй і на річцї і над річкою при усїй громадї зробив ! А й не він же то , коли по правдї сказати : то поравсь над нею пан Пістряк , він і пана сотника на се навів ; ну , та знаєте , що на сьвітї усе так ійде : що ́ писар збездїльнича , так йому і нїчого , а суддя з дуру , не знаючи дїла , підпише , так він і у відвітї , на ньому усе лихо і складеть - ся . Стояв , стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить , що ́ йому теперички на сьвітї робити ! Забіг би на край сьвіта , так усе шлюбу не розірве : казав бо при вінчаньнї , що » не покину її аж до смерти « . А як гляне у вікно , його панна Олена сидить край пана Халявського ; як послуха , що дружечки приспівують вже не так як учора , замісць Микитки та вже Демянка , а слїпий скрипник , сидючи у сїнях , що ́ є духу скрипить Дербенський марш , а бісова відьма , Явдоха Зубиха , замісць матери сидить у червоних юхтових чоботах з підковами у пядь , а на голові кибалка , що ́ усе - то зять , пан Халявський , надаровав , та ще вона визирне до нього у віконце та й глузує над ним : так аж об поли бєть - ся руками і зубами клаца . Пан Ригорович маяв було покинути і своє бояринство і притулити ся до чужого весїльля , бо бачив , що тут і страва усяка мудра і горілки багацько і поштують на подряд усїх , не розбираючи , хто першу пє а хто вже і пяту . Піткнувсь було , так йому і чарки понюхати не дали і у хату ходу не дали . » Іди , кажуть , собі на своє весїльля . « От він подумав , що , каже , » живе покину а мертвого пійду ськати « , плюнув їм через поріг , та й пійшов до свого поїзду . От їх дружко зібрав усїх і каже : » А що ́ - ж , пане сотнику ! якого пива наварили , таке будемо й пити . Чого тутечка будемо розглядати ? Треба своє дїло справляти . Поїдемо лишень у Конотоп ; треба , як почали , так по закону і скінчати ; вже й не рано . « Поїхали , приїхали , сяк - так дали порядок , достали де - чого у пана Уласовича з материзни , прикрили грішне Солошине тїло , стала хоч трохи не з - так бридка , посадили молодих за стіл , страви ж було усякої наварено , була ж і горілка , була й варена . Таки , нїчого сказати , було дїло з порядком . Чи співали дружечки чи не співали , чи танцьовали парубки з дївчатами чи не танцьовали , а мерщій подїлили коровай , та й положили молодих спати … Здихнув не раз тяжко та важко пан Уласович , згадуючи , на яких би то мякесеньких подушечках спав би він з панною хорунжівною і усе … і теє … а тут довелось лягати на своїй паничевській перинї , та ще з коростявою Солохою … Та ще на ту біду , збираючись на паннї Йосиповнї женити ся , Пазьку , таки наньмичку свою , що ́ йому усегда після обід у головцї ськала , відпустив до пана писаря до того - ж дїла . А сидячи на посадї з своєю Солохою , як вздрів Пазьку , що ́ прийшла на весїльля дивити ся , так … аж оскома його узяла …
Indietro Pagina 49 di 54 Pagina 49 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
