Salta il testo dell’articolo
Та й перевернув папір , уси розгладив , озирнув усїх , щоб дивили ся на нього , і кахикнув тричі по школярськи , і став читати … Як же начитав , що конотопським сотником настановили не його , як він бажав і щиро надїяв ся і з тим і Забрйоху скрутив з сотничества , а з другої сотнї узяли судденка , Демяна Омеляновича пана Халявського , — та й письмо упустив і голову похилив , і довго думав , думав ; далї підняв голову та й каже собі : » Дарма ! підібюсь під нового , та й буду їм орудовати . Не довго буде пановати ! Пошию і сього у дурнї , його і змінять , тогдї вже певно я буду . Оставай ся ж , пане сот … чи то пак пане Микито , з своєю Солохою , а я пійду до нового пана сотника , Демяна Омеляновича , і той подарунок , що ́ лагодив тобі на весїльля , понесу йому на ралець . А хто , хлопцї , зо мною ? « » Я ! я ! я ! я ! « заревла громада і потягли з хати , не вважаючи , що й чарки поналивані і калач дружко покраяв . І що ́ то сказати : усї , і дружко і піддружий і бояре і усї розійшлись , зоставсь сам Микита з Солохою ; нїкому було і страви їсти , що ́ на обід понаварйовали . Оттаке - то було весїльля у Микити Уласовича Забрйохи , що ́ був колись у славному сотенному містечкові паном сотником ! XIV . Смутний і невеселий увійшов на другий день у хату до Микити Уласовича Забрйохи пан конотопський писар , Прокіп Ригорович Пістряк . Та увішедши , так і поточив ся на лаву , схиливсь на стіл та й заголосив … » Не задавай жалю , Ригорович ! « каже йому Уласович : » тут і так нудно на сьвіт дивитись . Чого бо ти виєш , неначе собака ? Хиба чи не напала і на твою Пазьку короста , як на мою Солоху ? « — Бодай усї на сьвітї і Солохи і Пазьки і Явдохи , усї , усї покоростявіли , то менї і байдуже . Горе , Уласовичу ! горе постиже мою утробу до раздражения ! » А менї що ́ за нужда ? « казав Микита , згадавши , як відійшов від нього Пістряк , почувши , що його змінили , і не дав йому нїякої порадоньки , та ще у вічи і насьміяв ся . — Не возпомяни моїх первих беззаконий , друже ! Нинї і аз грішний у простотї содержу ся . » Як так ? « спитав Уласович , а Пістряк по свойому , по письменськи , і росказав , як вій прийшов до нового сотника прехваброї конотопської сотнї , Демяна Омеляновича пана Халявського , і як той , каже , » воззрів на нього гордим оком і нечистим серцем , аки на пса смердяща « , і звелїв йому писати до вельможного пана полковника лепорт об такім і об такім дїлї . Ригорович захотїв помудровати і щоб з першої пори зануздати пана сотника по свойому , щоб не дуже бришкав против писаря , написав по свойому .
Indietro Pagina 51 di 54 Pagina 51 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
