Salta il testo dell’articolo
— Благо єсть , каже писар : утру сущу повелю уся устроїти , яко - же обичай при такому казузї буваєт , і усе будеть благолїпно ; а у Чернїгов вже не пійдемо ? » Та нї , пане писарю , не пійдемо . Тільки … як би відкрутитись від них ? « — Та відкрутимо ся , пане сотнику ; і сего ради абиє , немедлїнно пошлемо гінця , пішки , кривого Ілька Хверлущенка , да шкандибаєт до висшого начальства з лепортом , що нам не можно у поход ійти , занеже ми обаче погружаємо відьом у бездну нашого ставка , іже тщать ся погубити увесь мир , сокривше дождь у сокровенностях своїх . » Добре , добре , пане писарю ; отсе ми дуже мудро придумали . Ідїть же та пишіть лепорт , а я щось , розговорюючи з вами , кріпко спати захотїв . Мав було росказати і про свою біду , так не здужаю , так і куняю … « Так казав пан сотник , кріпко позїхаючи . От Прокіп Ригорович пійшов порядок давати , як завтра відьом топити , а Микита Уласович лїг спочивать , та наперед троха чи й не ськавсь . На - руку ковінька нашому пану Пістряку . Зробив з паном сотником , що ́ йому треба було і чого йому давно хотїлось . Пошив у дурнї , підвів , щоб не слухав предписания начальства , не ійшов у Чернїгов , може від Татар або від Ляхів відбиватись , а поки кривий Хверлущенко з одною ногою дошкандиба і начальство прочита лепорт , що пан конотопський сотник , замісць дїла , принявсь відьом топити , подума , що він то був нерозумний , а то вже й зовсїм одурів . » Певно його змінять , а сотником настановлять … вже - ж нїкого більш як мене . « Так дума собі Ригорович ; та кахикнувши , як пан дяк збираючись читати полунощницю , дума : » І ураговим бабам і молодицям , хто менї яку капость робив , або … теє - то … не сотвориша послушания … знаю таківських … усїм віддячу , позаполїскую їх добре ! Спаси - бі , що мій дурень гне шию і лїзе у біду , як віл у ярмо ! Тепер , Прокопе , тільки паняй ! « Далї здихнув , та сам собі аж голосно сказав : » Зїло для нашого братчика , хитрого та розумного писаря , любезноє дїло єсть , єгда начальствующий такий дурень , як наш пріснопоминаємий пан Забрйоха ! Не оскудїє і десниця і щуіця , і восполняєть - ся кишеня і скриня . Не вменши Боже таківських ! « IV . Смутно і невесело було раз у - ранцї у славному сотенному містечкові Конотопі . Хоч до сход сонця , поки ще й місяць не гаразд сховавсь , і піднявсь було по усїм вулицям гомін , біганьня , крик , галас — та й стихло і увесь народ счез , так що нї по хатам нї по вулицям нема нїкогісїнько , мов у шинку на великдень перед утренею . Тільки і чути , що корови , скільки є духу , ревуть , затим що хазяйки не ійдуть їх доїти і не думають виганяти їх до череди ; телята по хлївцям , чуючи , що їх матки ревуть , мекають і подають голос , нїби просячись , щоб і їх швидче випускали . Овечки мекекекають ; кози собі теж за ними , та тупотять та бігають по загородї , шукають , куди б то вискочити і за собою овечат повести ; конї ржуть на усе село , аж луна по зорі ійде . По хлївцям гуси ґеґекають , качки кахкають , квочки кудкудакають , бо усякоє диханиє без чоловічої помощи стражда , а чуючи такий ґвалт , собаки то брехали , а то вже стали вити .
Indietro Pagina 15 di 54 Pagina 15 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
