Salta il testo dell’articolo
V . Смутний і невеселий , надувшись як той індик перед індичками , хваброї конотопської сотнї пан сотник , Микита Уласович Забрйоха , ійде до конотопського ставка . Хоч на ньому і черкеска синя , з позакидуваними назад вильотами і татарським поясом підперезана , і ножик на ланцюжку за нього застромлений , і пика вмита , і борода виголена , і на голові шапка : та як йому були очи заспані і надуті , то й видно було , що він цїлу ніч гуляв . Та й правда ж була : з журби цїлїсїньку ніч смоктав носатку , а Пазька , наньмичка його , знай доливала . Так після такої роботи коли не виспиш ся , то й будеш довго чмелїв слухати ; я вже се знаю . Так куди - ж йому не бути смутному і невеселому ? Хоч і підійшов до людей , що ́ перед ним усї шапки познимали і покланяють ся йому , а він іде собі надувшись і нї на кого і не дивить ся , тільки щоки роздува , щоб усї знали , що він тут - здесь є старший . От підійшов до ставка , кинув оком сюди - туди , та й крикнув грізно : » А що ? « — Совершениє уготова ся , відізвавсь до нього конотопської сотнї писар , Прокіп Ригорович Пістряк , стоячи биля калавурних , що ́ стерегли низку відьом і придивляючись пильно , щоб котра з них , перекинувшись або сорокою або свинею , та не дала б дьору ; а як почув гомін свого начальника , так зараз , знявши шапочку , і підійшов до нього , і поклонивсь йому низенько і каже : » Вожделїннаго умоізступления , з дневним містопребиваниєм , вам , пане сотнику , утресугубляємо ! « » Спаси - бі ! « сказав голосно Уласович , не розчухавши , що ́ йому наговорив пан Пістряк , теж не вмівший до ладу слова сказати , а так , що ́ на ум збреде ; та при тім слові тільки трохи підняв шапку з голови , та мерщій її і наплюснув впять на голову , та й сказав повагом , усїх озираючи і нї на кого не дивлячись : » Здорові ! « А се вже звісно , і усюди так поводить ся , що чим начальник дурнїйший , тим він гордїйший , і знай дметь - ся , мов шкураток на вогнї . — » Здоров був , батьку , вельможний пане сотнику ! « заклекотїла громада , загули чоловіки , залящало жіноцтво , запищала дїтвора , та й поклонились йому низесенько . От Ригорович і шепче пану Микитові на ухо : » Сотворяйте ж дїлоначинаниє , угобзїте у нашій палестинї порядок . « » Цур дурня , та масла грудка ! « шепнув йому на відвіт пан Уласович . » Як менї укобзити , чи як там , коли нїчого і не второпаю , що ́ се таке і є . « — Так не творіте ж менї возклонения нї у єдином дїлї ! — сказав писар , та й пійшов до свого дїла . Еге ! та хоч наш пан сотник , Микита Уласович , і не мав девятої клепки , та ще таки стільки глузду стало , щоб розібрати , що коли , каже , не піп , то й не микай ся в ризи . Зовсїм не тямив дїла , так і не вередував же нїчого , не так , як наш ґенеральний суддя , нехай царствує ! Той було — і не думай його зупинити : чи до дїла , чи не до дїла , знай підписує , що ́ попада . Писар було зопиняє , так де ! » Не хочу , « каже , » щоб дїло валяло ся ; підпишу , от йому і кінець . « То було писар , коли тільки побачить , що суддя у коллегию ійде , зараз і хова усї бумажки , а то він їх усї зараз і попідчищує .
Indietro Pagina 20 di 54 Pagina 20 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
