Salta il testo dell’articolo
Стала бабуся у - третє мішати зїльля і вже що ́ є духу у трубу кричить на терлич ; і як довела до одного , так аж запищала від натуги , кричачи зо всеї сили та зовучи пана Уласовича , а на хорунжівну дмухнула і говорить : » а хто спить та сопе , так нехай і захропе . « А від сього панна Йосиповна бебех у подушки , та й захропла на всю хату … А тут щось із сїней у хатні двері — геп ! та й стогне , і щось мурниче і охка … Побачим опісля , що ́ то там було . VIII . Смутний і невеселий стояв , руки зложивши , хваброї конотопської сотнї пан сотник , Уласович Микита Забрйоха , у славному сотенному містечкові Конотопі , на вулицї биля шинку , де усегда збирала ся сотня чи на муштру чи на перелїчку , що чи не втїк которий козак часом бува . Стоїть він , сердека , руки зложивши , голову понуривши , мов віл перед ярмом ; а козаки на - чисто , уся сотня як скло перед ним стїною стоїть , шапки поскладавши на приспі у шинку , щоб як буде яка муштра , так щоб не поспадали з голов , а дїтвора , що ́ тут так і біга круг козацтва , щоб не підібрали та не запроторили куди геть . Так отто стоять козаки і ждуть , що ́ з ними будуть робити і який приказ буде , та промеж себе де - що і базїкають , мов вода на лотоках шумить , аж луна ійде ; та доставши з халяв , хто ріжок з кабакою , та нюхають та чхають , а хто люльку , та тут її розпаливши і смокче . Пан Забрйоха сього нїчого не вважа , і не бачить і не чує , що ́ край його дїєть - ся . Йому здаєть - ся , що він і доси слуха , що ́ читав йому пан писар конотопської сотнї , Прокіп Ригорович Пістряк . А сей давно вже прочитав , що ́ треба , та зложивши бумагу , кладе у кишеню … Аж ось пан Уласович здихнув тяжко та важко , мов ковальский міх , та й пита писаря : » Здїлай милость , приятелю Ригоровичу ! роскажи менї словами , що ́ ти там у лепортї читав ? Ти знаєш , що я нїчого письменного не розжую , хоч і у школї вчив ся і » Вірую « почав було вчити , та на » же за ни « як затявсь , та й покинув письмо . Так ти менї не читай , а роскажи , що ́ отсе за лепорт принїс козак з Чернїгова ? Адже ми послали лепорт , що у поход не пійдемо , хоч нехай кіл на голові тешуть : нам нїколи , друге дїло зайшло ; так чого ще вони пащикують ? « — Уся спирра чернїговська безумию удаде ся ! став казати , прокашлявшись , пан Пістряк : возписують предписаниє і лають вас , пане сотнику , і мене — гм , гм ! — возсозивають — прощайте у сїм слові — дурнями , занеже ми возгнущали ся їх повелїваниєм і не направихом стопи наша до Чернїгова . » Догадавсь , хоч через десяте - пяте уторопав , що ́ ти , пане писарю , говориш ; так се - б то нам усе таки збиратись до Чернїгова ? « — Не іначе , як обаче , сказав Ригорович , моргнувши усом . » Так трясця ж їх матері ! От їм дуля під ніс ! « Та зложивши дулї , і став крутити . Крутив , крутив , та на Чернїгов і посила , та усе прицмокує . А далї як крикне : » Не пійду ! я їм послав через кривого лепорт , що нам нїколи . «
Indietro Pagina 36 di 54 Pagina 36 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
