Salta il testo dell’articolo
Сидить наш конотопський сотник Микита Уласович Забрйоха на днищі , мов на конї ; ноги йому без стремен так і телїпають ся , і щоб не впасти , руками держить ся за теє днище , а воно чкурить , воно чкурить ще прудче , чим Яцькова приблуда ; а на - задї Уласовича причепила ся Зубиха , та аж скіглить від холоду , бо вітерець продував і їй кріпко скубенти докучали . Не вспіли вони добре оглядїтись , аж вже і Конотоп не далеко . Явдоха щось забормотала , аж ось днище усе низче , усе низче … та плюсь ! биля Забрйошиних воріт і впало . Пан Уласович як гепнув , та аж не стямив ся і не вздрів , як Явдоха з днищем счезла , і не вглядїв , хто з його хвіртки шморгнув , тільки і бачить , що Пазька когось провожала . — Чи се ви , паниченьку ? пита вона свого Уласовича : Де се ви пропадали і доси ? … я отсе усе за вами журила ся . » Чого - ж ти вийшла за ворота ? « розпитовав її пан сотник . — Із журби ! каже Пазька . » А кого - ж ти провожала з двора ? « — Та там … чужий бичок забравсь було до вашої скотини , так я … » Бичок ! до скотини ! Гм ! « ворчав собі під ніс пан Микита , уходячи у хату , та й звелїв засьвітити сьвітло , бо у хатї було по - ночі . Унесла Пазька сьвітло … Дивить ся пан Забрйоха , що на столї недоїдені вареники , і дві ложки , і дві тарілки , і носатка вже порожня , а дулївки кат - ма ! … Поморщивсь , закопилив губу , та поворчавши : » бичок … до скотини ! « та й пійшов у сьвітлицю , погасив сьвітло , та й бебехнув на ліжко , та подумавши : » кат їх бери ! в мене є тепер хорунжівна ! … « та й захріп на всю хату . IX . Смутна і невесела , прокинувшись , сидїла на ліжку панна хорунжівна Олена Йосиповна у своїй хатї , у Безверхому хуторі , що ́ на Сухій балцї . Сидить , позїха , очицї протира і сама себе не розбере , де вона , що ́ вона , що ́ з нею робилось , що ́ їй таке снилось і від чого їй так тяжко та нудно . Аж ось , де не узялась конотопська відьма Явдоха Зубиха . Увішедши у хату й каже : » Добрий - день тобі , панночко ! Чого ти така смутна та невесела ? « » Ох , бабусю ! тепер я усе згадала ! … Що ́ се ти зо мною наробила ? « так охаючи казала панна хорунжівна . — » Але ! мовчи та диш ! « каже Явдоха . » На ́ лишень отсей капшучок , та на шнурочку почепи на шию , то усе гаразд буде . « Та сеє кажучи і почепила їй на шию капшучок , а в тім капшучцї жабяча задня права лапка та з неї - ж пересушене серце та лобова кісточка , та Микитового слїду трохи . Тільки що се їй почепила , так панна Олена і повеселїйшала , як з води вийшла . Очицї так і палають , щоки зачервонїли , а сама і на ліжку не всидить , кинулась до Зубихи , та аж плаче та просить : » Тїтусю , голубочко , пань - маточко ! Що ́ хоч роби , тільки віддай мене за конотопського пана сотника Забрйоху ; я таки гаразд і не знаю , як його зовуть . Віддай , віддай швидче мене за нього . « — » Адже він тебе сватав , та ти йому піднесла печеного гарбуза ? « » Та то я була дурна та божевільна , не розглядїла його добре , не розпитала ся людей , не послухала братїка … Тепер менї сьвіт немил без нього ! «
Indietro Pagina 40 di 54 Pagina 40 di 54 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
