Salta il testo dell’articolo
I . Папір із міста Ця історія сталася в одному селі в 1880 - х роках , коли Україна була частиною Російської імперії . Там жили люди , які сиділи на чужій землі й щороку платили за неї пану гроші . Колись їхні діди були шляхтою , тобто дрібними панами . Але старі папери в багатьох давно пропали , і тепер ці люди жили , як прості селяни : орали землю й пасли волів . Одним із них був Мартин Боруля . Він мав великий двір , коней , волів і корів , гарну хату й гроші в скрині . Мав він також жінку Палажку , дочку Марисю і сина Степана . Але Мартинові цього було мало , бо він хотів довести всім , що він пан , а не мужик . Земля , на якій стояла його хата , належала пану Красовському . Колись він був таким самим бідним , як усі в селі , але вивчився на лікаря й одружився з дочкою багатого пана . Мартин дуже заздрив йому . Недавно вони посварилися , і пан назвав Мартина бидлом , а його сина телям . Мартин не змовчав і назвав пана свинею . Тепер ця справа була в суді . Одного ранку в Мартиновій хаті за столом сидів Трандалев . Він був повіреним , тобто за гроші вів у суді чужі справи . Мартин вийшов з іншої кімнати з великим папером у руках і дав його гостеві . — Ось , читайте , — сказав він . — Читайте звідси . Папір був написаний по - російськи , довгими й важкими словами . Там було сказано , що дворянські збори в губернії прочитали старі документи і визнали Мартина та його сина Степана дворянами . Тепер це рішення мав затвердити сенат у столиці . — О ! — закричав Мартин . — Виходить , я не бидло , і мій син не теля ! Я шляхтич , і мене записали в дворянську книгу ! А суд що сказав ? Що ми з паном обидва однаково винні ! — Не гарячкуйте , — сказав Трандалев . — Ми напишемо скаргу у вищий суд , і там ми виграємо . — Пишіть таку скаргу , щоб у пана аж у носі закрутило ! — сказав Мартин . — Грошей не пошкодую , аби тільки посадити його в тюрму . А скільки це буде коштувати ? Трандалев подумав , як би не взяти замало , і сказав , що сто рублів . — Дам сто двадцять ! — гордо сказав Мартин . — Тільки покажіть йому всі закони ! Коли Мартин пішов по гроші , Трандалев задоволено потер руки . Він уже багато чим займався в житті : був писарем , працював у купця , а потім купив апарат і відкрив свою фотографію . Але біда була в тому , що на всіх його портретах люди виходили без очей ! Тоді він закрив фотографію й почав вести чужі справи в суді , і діло пішло , як по маслу . Тепер він вів справу Борулі проти Красовського , а заодно й справу Красовського проти Борулі . Платили йому обидва . « Виграв чи програв , а гроші дай , — думав він . — Як у лікаря : вилікував чи ні , а плати ! » II . Папінька і мамінька — Діловий чоловік ! — сказав Мартин сам собі . — Нема кращої служби , ніж служба з паперами . Він жалів , що його покійний батько думав тільки про пасіку , про волів і про торгівлю . Тепер настали інші часи , і людині потрібні чин і дворянство . Тому свого сина Степана Мартин віддав на службу в суд у місті . Степан там був писарем і переписував папери . А тепер Мартин мріяв ще про одне : видати дочку за благородного чоловіка .
Indietro Pagina 1 di 9 Pagina 1 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
