Salta il testo dell’articolo
Мартин так розсердився , що мало не вдарив наймита . Він звелів , щоб відтепер Омелько звав його не хазяїном , а паном . — Та мені однаково , — спокійно сказав Омелько . — Пан , то й пан . Скажете , то й генералом вас зватиму . Потім Мартин побачив , що Омелько запріг трьох кобил із лошатами , і звелів запрягти інших коней . Омелько пішов і тихо сказав собі під ніс : — Поки був чоловіком , то й жив , як чоловік . А зробили паном , то тепер і чорт йому не догодить . Палажка тим часом склала синові сорочки , хустки й нові онучі . Мартин дав Степанові грошей і звелів купити в місті самовар , чай , цукор і каву . А ще звелів добре чистити чоботи , бо гарний одяг , це перше діло . Усі сіли на хвилинку перед дорогою , як було заведено . Потім Мартин поцілував сина й сказав йому : — Слухай старших і вчи папери напам’ять . Будь між людьми , то й сам людиною станеш ! — Бережи себе , сину , — сказала мати й заплакала . IV . Панська муха Через кілька днів до Мартина прийшли два сусіди . Це були Гервасій , батько Миколи , і Матвій Дульський , Миколин хрещений батько . Вони сіли за стіл , і Гервасій почав поважну розмову . — Мартине , наші діти росли разом і полюбили одне одного , а ми з тобою давні друзі . То , може , поженимо наших дітей ? Але Мартин похитав головою . — Тепер я не можу віддати Марисю за Миколу . Моя дочка дворянка , а твій син ні дворянин , ні чиновник , а простий селянин . — Он як ! — сказав Гервасій . — Я тебе не впізнаю , Мартине . Поки ти не ганявся за дворянством , ти був чоловік як чоловік . А тепер тебе вкусила шляхетська муха , і ти рівняєш себе з паном Красовським ! — А що мені той пан ? Його батько так само платив чинш , як і ми . А мій Степан дослужиться до чина й одружиться з панночкою , і тоді ми з паном будемо рівні ! — Далеко тобі до нього , — сказав Гервасій . — Він учений , він лікар , у нього земля . А ти тільки надимаєшся . Дивись , щоб він тебе не з’їв ! — Подавиться ! — гордо сказав Мартин . Гервасій нагадав , що Мартинова хата стоїть на чужій землі . Якщо пан захоче , то викине Мартина з усім добром . Але Мартин тільки бив себе в груди й кричав , що він шляхтич герба Тшівдар . — Ого , ще й герб ! — сміявся Гервасій . — А що означає те слово « Тшівдар » , ти й сам не знаєш . Усі ми тут шляхта , тільки шляхта ця дрібна , як пісок . Мартин образився й почав хвалитися , що його прапрадід служив на митниці . На його старих паперах навіть стоїть підпис великого начальника ! — А мій прапрадід був підкоморієм , — сказав Гервасій . Підкоморій був важливим паном , який судив людей за землю . Але Мартин не дав себе перемогти . — Твій хіба що під коморою сидів ! — сказав він . — А твій ту комору стеріг ? Матвій ледве не падав від сміху . Він хотів помирити друзів і сказав : — Годі вам про титули , панове ! Що з титулу , коли в кишені порожньо ? Краще віддайте Марисю за Миколу , та й вип’ємо по чарці ! — Ні , пане Матвію , мужик моїй дочці не рівня . Гервасій устав і пішов до дверей . Наостанок він сказав : — Дивись , Мартине , щоб твоє дворянство з воза не випало ! Матвій пішов за ним і на порозі зітхнув , що думав випити вина , а отримав дулю .
Indietro Pagina 3 di 9 Pagina 3 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
