Salta il testo dell’articolo
Коли сусіди пішли , до хати прийшла Палажка . Вона почула , що Гервасій сватав Марисю за Миколу , і дуже зраділа . — От і слава Богу ! Микола добрий хлопець ! — І мужик , — сказав Мартин . — Такий самий , як і ми ! Вони добре посварилися , і Палажка вже хотіла вхопити чоловіка за чуба . Тоді Мартин подумав , що бійка з жінкою буде не по - панськи , і почав говорити лагідніше . Він пояснив , що пан і мужик різні , як сметана й кисле молоко . А для Марисі вже є кращий жених , губернський секретар ! — А де ж він , той секретар ? — спитала Палажка . Мартин сказав , що жених скоро приїде , і попросив жінку більше з ним не сперечатися . V . Біда за бідою Мартин чекав на жениха , але замість нього прибіг наймит Трохим . — Пане ! Люди пана Красовського забрали дві пари наших волів і дві корови ! Пан звелів так , бо Мартин мусив тепер платити за землю більше . — Це грабіж ! — закричав Мартин . — Запрягай коней , поїду до поліції ! Але коней удома не було , бо Омелько ще не вернувся з міста . І тут Трохим сказав , що Омелько вже прийшов , тільки боїться заходити до хати , бо в місті вкрали коней . — О , Господи ! Нова біда ! Тягни його сюди за чуба ! Омелько зайшов до хати босий . — Де коні ? — Украли . І чоботи , і плащ украли . . . — А як же твою голову не вкрали ? — Бо вона нікому не потрібна , — спокійно сказав Омелько . — У кожного своя є , хоч і погана . Омелько почав свою розповідь дуже повільно . Коли вони приїхали в місто , до панича прийшло багато його друзів із суду . Вони послали по горілку , панич дістав сало й курей , і всі почали їсти й пити . Потім вони дали чарку й Омелькові . — А чарка така , що й собака не перескочить , — казав Омелько . — Я випив і закусив салом . У мене з дому було своє сало й хліб . . . — Швидше ! — кричав Мартин . — Ти з мене всю душу витягнеш ! — Не перебивайте , пане , бо я забуду . От уже й забув , що казав . Випив я , закусив салом . . . У мене з дому було своє сало й хліб . . . — Чув , чув ! — крізь зуби сказав Мартин . Омелькові наливали ще й ще , і він не пам’ятав , як заснув . Уранці він прокинувся з важкою головою , як мішок із піском , а навколо був чужий двір . Ні коней , ні чобіт , ні плаща вже не було . Тоді Омелько сів і гірко заплакав . — А коней тобі не жаль ? — спитав Мартин . — Та коні знайдуться , бо їх записали в поліції . А от чоботи . . . Тут у хату знову вбіг Омелько й сказав , що приїхав писар із поліції . Мартин дуже зрадів , бо подумав , що писар привіз нарешті папір із сенату . Він гукнув дочці , щоб варила вареники , смажила курчат і гриби в сметані . І щоб обов’язково був квас , бо цей гість завжди п’є багато горілки . — Отепер , пане , я тобі покажу , яке я бидло ! — сказав Мартин і побіг зустрічати гостя .
Indietro Pagina 4 di 9 Pagina 4 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
