Salta il testo dell’articolo
VI . Панночка без роботи Але писар привіз зовсім інший папір . У ньому було написано , що Мартин мусить швидко виїхати з панської землі . Мартин цілу ніч не спав , бо йому здавалося , ніби п’ять котів скочили йому в груди й дерли там кігтями . « Ну , пане ! — думав він . — Ти сиплеш грошима , щоб мене вигнати , а я теж посиплю , щоб тебе посадити . Я тебе ще в Сибір відправлю ! » Він поїхав би до свого повіреного зараз же , але сьогодні чекав жениха . Тому він покликав Омелька й звелів йому сісти на високій горі біля дороги в місто , звідки все видно далеко . Омелько мав побачити жениха здалеку й прибігти додому першим . Наймит довго сперечався , що пішки першим не добіжить , поки Мартин не дав йому коня . Тут у кімнату ввійшла Марися з клунком білизни . — Куди це ти ? — Прати сорочки , бо багато вже назбиралося . — Я тобі попру ! — закричав Мартин . — Дочка дворянина сама пере ? Може , ти ще й на річку підеш ? Навіщо ж я двох наймичок найняв ? Мартин і сам не знав , яку роботу можна дати панночці . Він звелів дочці вдягти нову сукню , мити руки тричі на день і сидіти , як панночка . А щоб їй не було нудно , він обіцяв дістати п’яльця для вишивання . — Та я ж не вмію вишивати ! — Навчишся . Не святі горшки ліплять ! Марися пішла , а Мартин подався до старої Сидоровички , у якої були п’яльця . Марися сиділа сама в порожній хаті й сумно думала . Колись батько казав , що кожна людина мусить робити , і що тільки той має право їсти , хто заробляє на хліб . А тепер усе стало навпаки . Під вікном почувся тихий голос : — Марисю , можна зайти ? Це був Микола . Він зайшов до хати дуже сумний . — Марисю , що ж нам робити ? Твій батько не хоче віддати тебе за мене , бо я не дворянин ! А мій батько розсердився й хоче , щоб я сватав Юльку , дочку Котовича . — А ти що ? — Не знаю ! Сватати Юльку для мене все одно , що живим лягти в могилу . А не слухати батька , значить , посваритися з ним . О , чому я не дворянин ! — Ти мене любиш ? — Умру без тебе ! — І я тебе люблю й ні на кого не проміняю , — твердо сказала Марися . — Слухай мене . Не сварися з батьком , але й Юльку сватати не спіши . Попроси його почекати , поки ти краще її пізнаєш . Він тебе любить і згодиться . А я тим часом подумаю , що нам робити . Потім прийшла мати й сказала , що в них є інший жених , той чиновник із гітарою . — Мамо , я того чиновника бачила тільки раз і знати не хочу ! Раніше ми жили без дворянства й були щасливі . Навіщо воно нам , коли воно дає тільки горе ? Краще бути щасливим мужиком , ніж нещасним паном ! Палажка заплакала . Вона сама любила Миколу й бачила , що дочка каже правду . Але коли вона починала говорити з чоловіком , той кричав , тупав ногами й читав їй свої папери . А жених мав приїхати вже сьогодні . — Мамо , поговоріть же з татом ! — Не можу , доню . Ми тільки посваримося , а толку не буде . За вікном почувся голос Мартина , і Палажка швидко вийшла з кімнати . VII . Жених приїхав Мартин вернувся додому , а хлопець ніс за ним п’яльця . Мартин поставив їх посеред кімнати й довго милувався , бо тепер хата була зовсім як у пана . Аж тут Марися вбігла й упала батькові в ноги . — Не губіть мене , тату ! Я у вас одна ! Не віддавайте мене за того жениха з міста , бо я його не люблю ! — Що ? ! За благородного чоловіка не хочеш ? А за кого ж тоді ? — За Миколу . Я люблю його , і він мене любить . Ми будемо щасливі .
Indietro Pagina 5 di 9 Pagina 5 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
