Salta il testo dell’articolo
— Що це за слово таке , « любить » ? — закричав Мартин . — Що воно означає : чин чи дворянство ? Це все вигадки й бабські химери ! Чин і дворянство треба любити , а іншої любові на світі нема ! Він кричав , що скоріше вижене дочку з дому , ніж віддасть її за мужика . Потім він звелів їй вдягти нову сукню й чекати жениха . — Тату . . . — тихо почала Марися . — Який я тобі тато ? І слухати не хочу ! Марися пішла , а Мартинові раптом стало жаль дочку . « Ох , діти , діти , — думав він . — Хіба я їм ворог ? Я ж хочу , щоб вони не їли черствого хліба . Колись вона мені ще скаже спасибі » . Тут прибіг Омелько , який так захекався , що ледве міг говорити . Кінь скинув його ще біля гори , і він біг пішки з побитим коліном . — Їдуть ! Трохим їде нашими кіньми ! А чи сидить хтось позаду , я не бачив . — Нащо ж ти тоді біг ? — застогнав Мартин і кинувся до вікна . Там він побачив свій віз , а на ньому гостя . — Він ! Жених ! Палажко , жених приїхав ! Одягайтеся швидше ! У хату ввійшов Націєвський з гітарою в руках . Мартин розвів руки й пішов йому назустріч . — Просимо , просимо , дорогий гостю ! VIII . Червона жилетка Наступного ранку наймити принесли від сусідів великий стіл , бо того дня мали бути заручини . Омелько казав Трохимові , що люди в місті пишуть папери й продають їх . Так йому казав кучер Трандалева . Їхній пан купив у повіреного папери на Красовського , а той заплатив більше й купив папери на їхнього пана . Жених тим часом ще спав , і Мартин дуже поважав це . Він навіть вирішив , що й сам тепер буде спати до сніданку , як справжній пан . Мартин уже домовився з женихом , що дасть за дочкою п’ятсот рублів , а весілля буде на Трійцю . Мартин посадив Марисю за п’яльця . — Сиди тут , ніби вишиваєш , так краще . І будь із женихом привітна , як годиться дочці шляхтича ! Марися лишилася сама й вирішила : « Щоб не сердити батька , я буду слухняна . Але такого наговорю женихові , що він сам утече » . Нарешті вийшов Націєвський . На ньому був вузький сюртук із короткими полами , широкі штани й червона жилетка з мідними ґудзиками . Він говорив наполовину по - українськи , а наполовину по - російськи . — Доброго ранку , Марино Мартинівно ! Як спалося ? — Лягли ми легко , а встали ще легше , — сказала Марися . — А ви , здається , і лягли важко , і встали тяжко ? Жених зрозумів , що вона натякає на вчорашню горілку , і спитав , чи вона вишиває . — Ні , я не вмію . Батько звелів сидіти за п’яльцями , щоб ви подумали , що я панночка . А я проста дівчина , я вмію жати в полі , доїти корів і годувати свиней . Подивіться , які в мене руки ! — І прекрасно ! Ми з вашим папінькою вже все вирішили . Як вийдете за мене , то не будете жати , і руки побіліють . А вечорами я гратиму вам на гітарі . — Я не хочу за вас заміж , бо я вас не люблю . Мене батько силує . — Як поберемося , то полюбите ! Любов приходить , коли її не чекаєш : сьогодні її нема , а завтра вона вже тут ! І він заспівав російську пісню . У пісні дівчина дає човнярові дорогий пояс із перлами , а човняр каже , що йому не треба перлів , а тільки один поцілунок . — У нас у місті багато панночок тануть від мене , — сказав жених . — І ви розтанете .
Indietro Pagina 6 di 9 Pagina 6 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
