Salta il testo dell’articolo
Наум став читати молитви , а Маруся силковала ся , та не здужала за ним і слова сказати ; а він що скаже слово , та й зальєть - ся сльозами , переплаче , та впять чита . Настя чи перехрестила двічи , та й знемогла і тут - же впала . Сосїда подала Марусї у руки сьвічку і вже на силу руку розправила , бо вже стала застивати … От вже і гласу її не стало чути … Наум похиливсь , та над ухом їй голосно чита : » Вірую во єдиного Бога « , та » Богородицю « … а се вона — зирк очима , та й сказала голосно : » Чи ви чуєте ? … Що ́ се таке ? « Наум впав на - вколїшки і каже : » Молїте ся усї ! Янголи прилетїли по її душу ! « Далї Маруся ще спитала : » Чи ви бачите ? « Та й замовкла … здохнула важко … тільки й промовила : » Мати Божа ! … прийми … « і успоко ́ їлась на віки ! … [ XI . ] Наум скочив , сплеснув руками , підняв очи в гору і стояв так довгенько . Далї пав перед образами на - вколїшки і моливсь : » Не остав мене , Господи , Отець милосердний , у сюю горкую годину ! Цїлий вік Ти мене миловав , а на старости , як менї треба було у землю лягати , послав Ти менї таке горенько ! … Укріпи мене , Господи , щоб я не согрішив перед Тобою ! « Кинув ся до Марусї ; припав до неї , вицїловав їй руки , щоки , шию , лоб , і усе приговорює : » Прощай , моя донечко , утїха , радість моя ! Завяла ти , як садовий цьвіточок ; засохла , як билинка ! Що ́ я без тебе тепер зостав ся ? Сирота ! пуще малої дитини . Об дитинї жалкують , дитину приглядять , а мене хто тепер пригляне ? … Тепер ти у новім сьвітї , меж янголами сьвятими ; знаєш , як менї тяжко , як менї гірко без тебе : молись , щоб і мене Бог до тебе узяв ! … Закриваю твої оченьки до страшного суду ! Не побачу у них своєї радости більш ! Складаю твої рученьки , що ́ мене годували , опатрували , обнимали … « Він би й довго коло неї вбивав ся , так тут сосїда підійшла та й каже : » Пусти , дядьку ! вже ти її не піднимеш ; а ось прийшли дївчата убирати Марусю ; ти іди та давай порядок , бо , бач , Настя безчувственна теж лежить . « Наум став над Настею , впять гірко заплакав , та й каже : » Уставай , мати ! дружечки прийшли , нехай убирають до вінця нашу молоду … а я піду лагодити весїльля ! … « Пришедши він до пан - отця , не зміг і слова сказати , а тільки що плаче , так що й Господи ! Піп зараз догадавсь , та й каже : » Царство небесне їй ! Праведная душа була , упокой її Господи со сьвятими ! « А помолившись і став розважати Наума , поки позіходили ся дяки ; далї пішли у церкву ; піп став служити панахиду , а по душі звелїв дзвонити на Непорочні , як по старому і по почотному чоловікові , та й послав сукно і ставник і звелїв іти читати псалтирі . Увішедши Наум у церкву , так і пав перед образами , та й моливсь , що таки за впокой душі свого дитяти , а то таки знай узивав : » Господи милосердний ! Дай менї розум , щоб я , при такій тяжкій бідї , не прогнївив би Тебе не тільки словом , та нїже думкою ! « Як же заспівали вічнюю память , так і сам почув ся , що йому якось - то стало легше на душі і , хоч і жаль йому дочки , що ́ то вже і казати , кріпко жаль ! та зараз і подума : » Воля божа ! Вона теперечка у царстві , а за такеє горе , що ́ ми тепер терпимо , Бог і нас сподобить з нею бути ! «
Indietro Pagina 50 di 60 Pagina 50 di 60 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
