Salta il testo dell’articolo
У хатї і у кімнатї жінки порались , то дїжу наставляли , то муку сїяли , то локшину кришили , то птицю патрали ; а народ то биля мертвої , то биля відчиненого вікна , що ́ над нею , дивили ся ; а обоє старі із журби так вже стягли ся , що аж злягли … Як разом — крик ! хтось дуже застогнав , аж закричав … народ за вікном тож крикнув : » Василь , Василь « — і розступивсь . Наум , почувши сеє , скочив , зирк у вікно : лежить бідний Василь биля вікна , мов мертвий зовсїм ! … У тій порі , як дзвонили по душі Марусї , їхав мимо церкви сердека Василь і поспішав яко мога до хазяїна з радостю , бо усе зробив , як тільки лучше можно було , і віз йому великі бариші . Як їде , і чує , що дзвонють : здригнув кріпко , неначе йому хто снїгу за спину насипав , а у животї так і похолонуло і на душу така журба пала , що й сам не зна , що ́ він таке став . Перехрестивсь і сказав : » Дай Боже царство небесне , вічний покой помершому ! « а сам по коням погнав , щоб швидче одчот віддати хазяїну , та й до Марусї , і щоб вже з нею не розлучати ся , аж до весїльля . [ XII . ] Так от - яке весїльля знайшов Василь ! А як побачив свою Марусю , замісць щоб на посадї сидить , лежить на лаві під церковним сукном , хоч і убрана і заквітчана , та не до вінця з ним , а у яму від нього іти ; як се побачив , закричав жалібно , застогнав , поблїд як смерть , та тут - же і впав , мов неживий ! … На силу , та на превелику силу його відволодали . Вже й водою обливали і трусили … аж ось зирнув , повів кругом очима , та й сказав тихесенько : » Марусю ! … де моя Маруся ? … « — І вже , сину , Маруся нї твоя нї наша , божа ! став йому Наум казати : покинула нас ! — Василь сидить , як окамянїлий , і не баче і не чує нїчого . От Наум подумав , бачить , що треба його розжалобити , щоб тільки він заплакав , то йому і легш буде ; от і став до нього говорити … Та вже - ж як то він жалібно говорив , що й подумати так не можно , як то він йому усе росказовав : як його Маруся любила , як за ним убивала ся , як занедужала , і вмираючи що ́ йому наказовала … Василь , сеє слухавши , як заплаче , зарида ! як кинеть - ся до неї … припав , цїловав їй руки … і не вимовить нїчого , тільки : » Марусю … моя Марусенько ! « То покинеть її , плаче та вбиваєть - ся , та впять до неї … А народ таки увесь , та що ́ то , і малі дїти так і голосють , дивлячись на нього і на старих , що ́ обплакують і його неначе мертвого . Оттак було усе до вечера . Народ помаленьку розійшовсь , і вже нічю Наум , знемігшись зовсїм , трошки задрімав . Прокинувсь , дивить ся , що Василь і не дума відійти від вмершої : стоїть биля неї на - вколїшках , та знай руки їй цїлує , та щось і приговорює з горючими сльозами . От Наум йому і каже : » Спочинь , сину , хоч трохи ! Завтра тобі тяжкий день буде ; збери ся з силою . Бачиш , і я , вже менї більш її жалко , та й я таки трохи задрімав , щоб хоч мало голові легш було . «
Indietro Pagina 53 di 60 Pagina 53 di 60 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
