Salta il testo dell’articolo
На вулицю і не кажи , щоб коли з подругами пійшла . Було мати стане їй казати : » Пішла б , доцю , на вулицю ; бач , тепер весна , вона раз красна . Пограла б з подруженьками у хрещика , пісеньок би поспівала . « Так де - ж ! » Лучше я — каже — на те місце , упоравшись , та ляжу спати і за те раньше устану , заміню твою старість , обідати наварю і батькові у поле понесу . А на вулицї що ́ я забула ? Іграшки та пустота , та гляди , станеть - ся , хоч і не зо мною , хоч і аби з ким , яка причина , та опісля і страшно відвічати за те одно , що й я там була ! Нехай їм вияснить ся , не піду ! « А про вечерницї так і не споминай ! Було і других дївчат відводить , та аж плаче та просить : » Будьте ласкаві , сестрички , голубочки , не ходїте на теє прокляте зборище ! Та там нема нїякогісїнького добра , там усе зле та лихеє . Збирають ся буцїм - то прясти , та замісць того пустують , жартують , та вчать ся горілочку пити ; від матерів курей крадуть , та туди носють , та ще і таке там дїєть - ся , що сором і казати . Чимало ж то своєї слави загубили , ходячи на тую погань : от хоч - би і Явдоха і Кулина і Пріська . Адже - ж і піп пан - отець не велить і каже , що гріх смертельний туди ходити . Та дивіте ся ж і на мене : от я дома більш усїх вас напряду , чим ви ходячи . « Оттак було говорить , говорить , то гляди , одна перестане ходити , далї друга , третя ; а далї і зовсїм мода перестане , щоб ходити . То й дякують добрі люде , а найбільш матери . А там опісля нечистий таки впять силу озьме , підцюкне і потягне низку добру до погибели . Тільки було наша Маруся у ряди годи збереть - ся до подруженьки на весїльля у дружечки . Та й то не буде вона у суботу бігати з ними по вулицї та горло драти , мов скажена , як усї роблють ; а прийде вже у недїленьку , посидить , пообіда , а як виведуть молодих на двір танцювати , вона тут чи побула , чи не побула , мерщій до дому ; розібралась , роздяглась , давай піч топити і вечерять наставляти , і вже мати за нею було нїколи не поспішить ся . [ II . ] Оттак раз , на клечальній недїлї , була Маруся у своєї подруги у дружках на весїльлї і сидїла за столом . Против дружечок звичайно сидїли бояре . Старшим боярином був з города парубок , свитник Василь . Хлопець гарний , русявий , чисто підголений , чуб чипурний , уси козацькі , очи веселенькі як зірочки , на виду румяний , моторний , звичайний ; жупан на ньому синїй і китаєва юпка , поясом з аглицької каламайки підперезаний , у тяжинових штанях , чоботи добрі шкапові , з підковами . Як пришивали боярам до шапок квітки , то усї клали по шагу , хто - хто два , та й лакей з панського двора , і той пять шагів положив , що усї здивовались ; а Василь усе вижидав , та усе у кишенї , довбавсь , а далї витяг капшучок , а там таки де - що бряжчало , засунув пальцї , достав , та й положив на викуп шапки за квітку цїлїсїнький гривенник ! . . Як брязнув , так усї , хто був на весїльлї , так і вжахнулись , а дружки аж і співати перестали . А він собі і дарма : потряс патлами та за ложку , і став локшину доїдати , буцїм тільки копійку дав .
Indietro Pagina 5 di 60 Pagina 5 di 60 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
