Salta il testo dell’articolo
[ IV . ] Ось вийшов і Василь із садка . Він добре чув , що Маруся з Оленою змовились у - купі йти на місто , так він і не пішов вже до дому у город , а у тім - же селї , від города верстов з чотири , скитав ся усю ніч , і як стало сьвітати , то він вже і беріг їх . Визиравши із садочка побачив , що дві дївчини геть - геть відстали від прочого народу , тихенько йдуть собі і розговорюють ; він зараз відгадав , що хто то йде , бо серце у нього тьохнуло і подало звістку . Отто він і пішов , буцїм - то у город , тихою ступою , похиливши голову , мов задумав ся ; а у самого аж жижки трусять ся і дух йому захватує від радощів , що ще побачить Марусю і поговорить з нею . От ідуть дївчата ; Олена як та сорока скригоче , що ́ на ум збреде , а Маруся буцїм - то і слуха , та усе про своє гада … аж зирк ! і пізнала свого Василя ! … Руки й ноги затрусили ся , у животї похолонуло , і дух занявсь і сама нї з місця . » Та йди бо швидче ! « крикнула на неї Олена : » чого ти зопинаєш ся ? і так опізнились . « — Та хто його зна , чи спіткнулась , чи що ́ , каже Маруся , сама ж нї з місця , хоч так би і летїла до Василя , як та голубка до голуба ; бо вже й забула , що мабуть він не її любить , що він вже посватаний на хазяйській дочцї … усе забула , а тільки того й бажа , щоб бути у - купцї з своїм Василечком . От як почув Василь , що дївчата вже за ним гомонять , озирнувсь до них , зняв шапочку , поклонивсь і каже : » Добрий - день , дївчата . Боже вам помагай ! « — Спаси - бі ! … нехай і вам Бог помага ! сказали йому у - в один голос дївчата . От їм і каже Василь : » Чи не бігла против вас яка собака ? « — Цур їй , пек від нас ! каже Олена : ми її не бачили ; хиба де біга ? » Ось тутечка тільки перед вами кидалась на людей , « казав Василь : » то проженуть її , а вона відтиля забіжить , та й не знаєш , відкіля її і стерегтись . Та така сердита , на всїх так і кидається . Так я отсе виломив собі коляку , та йду і озираюсь . « — Ох лишечко ! я її боюсь . Вернїмось , Марусю ! каже Олена . » Не бійтесь , дївчатка ; адже ви у город і я у город , то з вами буду йти , а коли набіжить , то вас обороню . « — От за се спаси - бі ! Тепер нам , Марусю , не страшно , сказала Олена , а сама радїсїнька була , що з парубком буде йти усю дорогу . Оттак і пішли собі у - купцї . Зовсїм же то наш Василь збрехав , що будьто там бігала яка - б то собака . Се він знарошне їх налякав , щоб вони припросили його проводити їх і щоб не церемонили ся з ним іти . Ось як ідуть , і Василь їх попережа — звісно вже , молодецька походка против дївчачої — та й піджида їх ; от Маруся збирала ся , як би то з ним заговорити , а далї й каже : » Бачите , як ми тихенько йдемо і ви нас піджидаєте . Може ми вам боронимо ? « — А чим ? каже Василь . А Маруся каже : » Тим , що може вам … пильно треба у городї бути ? Може Вас хазя … хазяїн жде ? « Се - б то на догад буряків , щоб випитати його , чи не скаже чого про хазяйську дочку .
Indietro Pagina 17 di 60 Pagina 17 di 60 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
