Salta il testo dell’articolo
Як ударить Василь , вислухавши усе , руками об груди , як припаде на стіл , як заплаче , а далї сказавши : » усьому кінець , « кинув ся на шию , обняв Наума кріпко і каже : » Прощай , мій . . ! Коли ж тобі хоч трохи жаль бідного Василя , будь ласкав , будь жаліслив : поклич сюди Марусю , нехай я при тобі попрощаюсь з нею ! « » Добре , Василю , каже Наум ; та гляди - ж : попрощай ся ! Чи розумієш ? « — Усе знаю і усе зроблю , як менї кажете . От війшла Маруся , а за нею і Настя . Василь , узявши Марусю за руку , і каже : » Марусенько ! Правду , велику правду сказав менї твій батько . Треба нам розлучитись ! « — І на віки ? через велику силу спитала Маруся . » Побачимо ся … і будеш ти моєю , коли не на сїм сьвітї , так на тім ! Прощай моя Ма . . . . « і не договорив , як вона зомлїла і покотила ся йому на руки . Він її пригорнув до серця кріпко , поцїловав , віддав її нечувственну батькові на руки , поцїлував руку йому і Настї … і пішов швидко , не оглядаючись … [ VII . ] Не будемо росказовати , як кріпко і як довго Маруся за ним журилась . Ледве - ледве , сердешна , з журби не вмерла . Скільки вже батько з матїрю її не розважали , усе нїчого , а тим іще пуще , що не знала вона , за - чим і куди Василь її дївав ся ; чи на довго він скрив ся , чи вернеть - ся , і коли ще то буде ? Питала ся нераз і батька , — що ́ - ж ? не знаю , та й не знаю . Бо й справди він не знав , з якою думкою і куди він скрив ся . Що божий день перебере горішки , що ́ ще на весїльлї , як побачились у - перше , та він їй дав , перебере , перецїлує , та впять до серця і положить . Або коли гулящим днем піде у бір на озера , де з ним раз гуляла , там посидить , поплаче , і з тим і до дому вернеть - ся . Мати не дуже її заставляла поратись і робити , так сама бралась за все : » менї , каже , не так на серденьку тяжко , як я що ́ - небудь роблю . « З подругами нїколи не грала і вже овсї до них і не виходила . Одробили ся у полї , стали від Семена з вечера сидїти , Маруся приняла ся прясти ; а з Покрови у до - сьвіта встає , пряде , шиє , пораєть - ся , і все журить ся , і частенько , як забереть - ся куди - небудь сама собі , то плаче , плаче , так що й Господи ! бо об Василеві нї чутки нї вісточки , як у воду впав . От і Пилипівка ; от і Ганнино Зачатиє , зачали парубки засилати старостів до дївчат . Знай люде швандяють по вулицям з паличками у руках . То гляди : ідуть двоє поперевязувані рушниками , бодрять ся , вихваляють ся : от там і там таку - то за такого просватали . А инші свинячою стежкою , по - під плотами , мовчки собі ідуть і під плечем , замісць хлїба сьвятого , несуть … гарбуз ! Еге ! нїгде дїтись : як заробили , так і відвічать . Не одні старости заходили і до старого Дрота сватати Марусю ; так що ́ - ж ? » Таточку мій ріднесенький ! я їм , каже , піднесу по чарцї ! « Старий було гримне на неї : » Чи ти дурна та божевільна ? чом ти не йдеш ? Люде хороші , чесного роду , парень бойкий ; чи тобі поповича , чи купця треба ? « » Василя , а коли не Василя , то й нїкого ! . . « каже було Маруся . Мати її у сльози , а батько було розсердить ся , та й крикне :
Indietro Pagina 34 di 60 Pagina 34 di 60 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
